Цьогоріч пам’ятник, що встановлений на місці трагедії оновили з ініціативи і коштом Здолбунівського міського голови Владислава Сухляка. Адже ці події – не просто сторінка історії. Це – спільна пам’ять. Пам’ятаючи тих, кого забрала війна, ми  визнаємо їхню гідність і місце в нашій історії.

Про те, як все відбувалося – у статті очільника Здолбунівського краєзнавчого музею ім. О. Тищенка Олександра Чижевського, підготований на основі книги Петра Долганова «Життя і загибель єврейської громади Здолбунова».

“Триває війна, і ми щодня говоримо про цінність людського життя. Саме тому сьогодні, у 83-ю річницю, важливо згадати подію, яка назавжди змінила Здолбунів: ліквідацію гетто, що сталася 13 жовтня 1942 року. Тоді з міста зникла ціла національна спільнота — єврейська громада.

Без неї Здолбунів був би іншим. До війни євреї становили суттєву частку населення (за переписом 1921 р.: 1 636 осіб із 9 963 мешканців), працювали в медицині, торгівлі, на залізниці, у майстернях і крамницях, творили міську культуру та економіку. Втрата цієї спільноти — це не лише трагедія людей, а й розрив тяглості міської пам’яті та розвитку.

Ранок 13 жовтня почався о 4:00: німецька жандармерія під проводом Вільгельма Вакера за участю допоміжної поліції оточила гетто, перекрила виходи і наказала стріляти в кожного, хто спробує втекти під час «евакуації» до місця розстрілу. Ця акція була частиною короткого, але синхронізованого циклу на Волині 13–15 жовтня (Здолбунів — Мізоч — Острог). Здолбунівське гетто існувало довше за сусідні, імовірно, через економічні причини та використання примусової праці на незавершених будівельних роботах.

Місцем масових убивств стали каменоломні біля Старомильська (нині в межах міста). За свідченнями, у сам день 13 жовтня в Здолбунові загинули приблизно 1 000 –1 200 людей; загалом у Старомильську — близько 1 700 убитих євреїв Здолбунова. Частині людей вдалося врятуватися в хаосі облав і стрілянини — це теж частина правди про той день.

В історії ліквідації гетто важливою є й роль будівельної фірми «Юнг», яка масово експлуатувала примусову працю євреїв і місцевих мешканців. Водночас невелика група довкола керівника здолбунівської філії Германа (Фріца) Гребе намагалася використати можливості підприємства, щоб пом’якшити жорстокість режиму і відтягувати насильство. Історики пов’язують пізнішу (для регіону) ліквідацію гетто саме з незавершеними будівельними проєктами, де працювали євреї. Це не скасовує факту експлуатації, але показує складність людських дій у нелюдських умовах.

У 1967 році в Здолбунові встановили два меморіали за канонами радянської культури пам’яті «про Велику Вітчизняну війну»: один — на місці розстрілу 7 серпня 1941 року, другий — біля масової могили в Старомильську, де 13 жовтня 1942 року поховано близько 1 700 євреїв Здолбунова . Формули написів — «350 радянських громадян» і навіть «около 6 000 мирных граждан г. Здолбуново…» — не згадують єврейську ідентичність більшості вбитих (і завищують кількість у Старомильську), перетворюючи конкретну спільноту-жертву на безлику масу «громадян» . Така риторика була свідомою політикою: радянська пам’ять кристалізувала загальнорадянську ідентичність і уникала підкреслення етнічності жертв, аби не посилювати національні ідентичності окремих груп (зокрема євреїв).

Навіщо згадувати про це зараз? Бо йдеться не про «минуле взагалі», а про наше місто, наші вулиці, наш спільний простір. Пам’ятаючи ліквідацію гетто, ми визнаємо втрату спільноти, що творила Здолбунів; повертаємо імена загиблим і вчимося бачити людину — незалежно від національності та віросповідання. Це прямо стосується сьогодення: у країні, що боронить свободу, ми будуємо культуру гідності, правди й відповідальності за пам’ять”.

Стратегія розвитку закладу, яку розробила команда музейників, дасть змогу працювати системно і досягати поставлених цілей. Цей документ «опирається» на Стратегію розвитку Здолбунівської громади.

– Усі звикли, що музей – це щось закрите та консервативне. Але насправді музей вже вийшов за рамки традиційного призначення. Наразі це простір, де відбуваються різні події, культурний центр та місце гуртування свідомої молоді. Наша місія – бути сучасними, – зазначив Олександр Чижевський.

Серед стратегічних цілей – створення  комплексного плану розвитку та концепції реновації й використання території колишнього заводу з виробництва цементу по вулиці Фабричній. Адже саме на історії розвитку Здолбунова як промислового міста варто акцентувати, вважають музейники.

У стратегії визначені не лише головні цілі, а й цінності, принципи та правила роботи, проаналізовані сильні та слабкі сторони, загрози й можливості.

Ознайомитися зі Стратегією розвитку музею можна за посиланням.

Влітку, після того, як німці напали на Радянський Союз, Ґраебе було направлено підприємством «Тодт» в Берліні до офісів «Рейч» Залізничної адміністрації, які вже знаходились у Львові. Перебуваючи тут від вересня 1941 року, Ґерманн Ґраебе спочатку засновує головне бюро «Тодта» в Здолбунові й вже звідси продовжує розгортати свої допоміжні офіси по цілій Волині Єврейська робоча сила, яку використовувала компанія «Йозефа Юнга» на Рівненщині, нараховувала близько 5000 чоловіків та жінок.

За свідченнями єврейського Центру «Яд Вашем» Ґерманн Ґраебе став свідком страшних злочинів, коли по п’яти тисячах роздягнених до нага беззахисних євреях стріляли розстрільні загони військ «СС». Ґерманн Ґраебе не міг змиритися з долею стороннього спостерігача й вживав заходів, аби врятувати хоч частину єврейського населення Волині від знищення німцями. Для цього він використовував свої впливові повноваження представника компанії «Йозефа Юнга». Маючи важелі впливу на здолбунівського гебітскомісара Ґеорга Маршалла, а також певні зв’язки у Рівному, Ґраебе відстоював більшу доцільність праці євреїв на «Третій Рейх», аніж їх розстріли. Він уклав величезну кількість контрактів на роботи, які не могли бути виконаними навіть тисячами євреїв, що працювали на компанію «Юнг». Але це забезпечило «мотив» для збереження їхніх життів у значно більшій кількості.

У липні 1942 року Ґраебе довідується від друзів з Вермахту про ліквідацію гетто в Рівному, де на його компанію працювало 112 євреїв зі Здолбунова, Мізоча, Острога. Отримавши спеціальні документи для «захисту» своїх підопічних, які, очевидно, підписав здолбунівський гебітскоміссар Маршалл, Герман поїхав до Рівного, де, тримаючи в руці пістолет, домігся випуску на волю 150 єврейських робітників. Це було до краю вчасно, адже поліція вже конвоювала єврейське населення до вагонів на залізницю для вивезення. Ґраебе пройшов тоді з Рівного до Здолбунова практично без пригод разом з 150 євреями.

Пізніше в Здолбунівському гетто німці почали такі ж приготування, що і в Рівному й знову він забезпечив двадцять п’ять своїх працівників фальшивими «арійськими» документами та практично на власнім авто вивозив їх до великого відділення фірми, яке ніби то існувало в Полтаві. Цей «філіал» «Йозефа Юнга» був фікцією, тобто – не існував взагалі. Ґраебе “заснував” його на власні гроші й утримував євреїв тут аж до наближення Червоної Армії. Серед врятованих в такий спосіб були: Тадеуш Стакан разом з дружиною та сином, Альбіна Вольф та її донька Люсія, Барбара Фауст, Кітті Гродецька та багато інших.

Трохи пізніше «неекономне» господарювання та «нетрадиційні методи» ведення справ фірми «Юнга» в Здолбунові викликали підозру керівництва компанії в Золінгені. Вони хотіли відкликати Ґраебе з України та віддати під суд за розтрату коштів компанії. З падінням німецьких позицій у Східній Польщі Ґерманн разом зі своєю єврейською «командою» переїхав до Варшави, а потім до Німеччини – в Рейнланд. У вересні 1944 року він дезертирував з близько як двадцятьма своїми працівниками до американців. Від лютого 1945 року і до осені 1946-го Ґерманн Ґраебе тісно співпрацював з американською стороною по підготовці матеріалів до міжнародного військового трибуналу над злочинцями ІІІ-го Рейху, які мали відношення до Волині. Він став єдиним німцем, що свідчив проти фашистських злочинців – німців на слуханнях Нюрнберзького процесу.

23 березня 1965 року єврейська організація «Яд Вашем» вирішила визнати Ґерманна Фрідріха Ґраебе людиною з надзвичайними заслугами й нагородила почесним дожиттєвим титулом “Праведник Народів Світу” та медаллю “Справедливий Серед Націй”.

У 2001 році по слідах Ґраебе до Здолбунова приїхала знімальна група з Франції, що відзняла документальний фільм, у якому про нього свідчило чимало уродженців Здолбунова.

Матеріали взято з книги Олега Тищенка і Юрія Кірєєва «Здолбунів на Волині. Історичний вернісаж» та журналу «Острога» № 2 ІІ квартал 2012

За інформацією Здолбунівської центральної бібліотеки

Відтоді наш музей пройшов неймовірно стрімкий шлях – від захаращеного сміттям приміщення до сучасного та неймовірно цікавого закладу, який згуртував ентузіастів музейної справи. Від часу заснування музею з приміщення вивезли 470 тонн сміття, створили цілу низку цікавих експозицій, реалізували багато креативних проєктів.

Та найголовніше – це люди, які згуртувалися навколо спільної справи.

– У нас, мабуть, одна з найкращих музейних команд в Україні. Ми активно працюємо над тим, щоб у музеї були люди. І вони тут є – зранку й до вечора, – каже очільник закладу Олександр Чижевський.

До слова, незабаром світ побачить документальний фільм про Здолбунівський краєзнавчий музей.  А колектив музею разом з волонтерами зовсім скоро запросить на відкриття нової експозиції.

– У нашому музеї по-справжньому круто. Це розуміє кожен, хто тут побував. Я дуже сподіваюся, що усі подальші проєкти успішно втілюватимуться. Бо ви не зупиняєтеся, і це чудово», – зазначила секретар Здолбунівської міської ради Валентина Капітула.

У межах відзначення ювілею у музеї презентували уже другу презентували художню виставку Габрієли Хилькевич. Їй лише 15, і вона – неймовірно талановита та працелюбна. Нині проходить вже друга виставка Габріели у стінах нашого музею: перша відбулася торік, а зараз художниця представила новий доробок.

Як розповів очільник Здолбунівського краєзнавчого музею ім. О. Тищенка Олександр Чижевський, форум став чудовою платформою для спілкування та обміну досвідом.

Учасники обговорили низку актуальних тем, що стосуються сфери культури. Зокрема йшлося про:

• впровадження цифровізації у сфері;
• успішні практики інших громад;
• перетворення культурних мереж у громадах;
• трансформацію культурних послуг у громадах та ін.

Йдеться про автентичні “Глинські колаче” від чеських переселенців.

Презентуємо відеорецепт виготовлення гастрономічної спадщини чехів, які проживали на території сіл Глинськ (чеською Hlinsk, польською Glińsk), Підцурків, Загора.

А напередодні Всеукраїнського дня бібліотек, який відзначають 30 вересня, з працівниками книгозбірень зустрівся міський голова Владислав Сухляк.

У нинішніх реаліях в бібліотеках громади не лише можна обрати книги для захопливого читання. Це місця, де постійно організовують корисні для дорослих і дітей заходи, запрошують цікавих гостей, активно волонтерять.

– У нас завжди рух, завжди людно. Днями відбулася зустріч школярів з нашим бійцем Володимиром Лавренчуком – молодь захоплено спілкувалася з ним близько двох годин. Говоримо про булінг, проводимо заходи для людей поважного віку. Найближчим часом у нас відбудеться фітнес-заняття. Беремо участь у проєктах і здобуваємо перемоги. Зрештою, до наших бібліотек приходить багато читачів – і дорослих, і дітей. Тому бібліотеки живуть та діють, – розповідає директор Здолбунівської публічної бібліотеки Інна Миронюк.

До слова, російськомовні видання з бібліотек громади раніше обміняли на цікаві книги українською.  Проводився й збір таких книг серед жителів ТГ: люди охоче зносили літературу, надруковану мовою окупанта. Завдяки цьому згодом бібліотечні фонди також вдалося поповнити.

– Тішить, що наші бібліотеки активно діють, проводять заходи – причому цікаві та актуальні. Наші бібліотекарі подають приклад іншим, беручи участь у різноманітних проєктах, залучаючи позабюджетні кошти та розвиваючи бібліотечну систему. Дякую шановним працівникам книгозбірні за те, що ставляться до своєї праці з натхненням і душею! – зазначив Владислав Сухляк.

Зокрема депутати заслухали інформацію про стан  та перспективи  володіння, користування та  розпорядження  комунальним майном у громаді. За останні роки зросла орендна плата за користування комунальним майном. Якщо у 2020 році  вона становила 155 360 гривень, то у 2022 році – 1 099 880 гривень. За перший квартал цього року до місцевого бюджету надійшло 352 211 гривень орендної плати. Водночас внаслідок продажу трьох об’єктів нерухомості шляхом аукціонів за період 2021-2023 років до бюджету надійшло 1,689 млн гривень без ПДВ.

Заслухали обранці громади й інформацію управлінь міської ради та комунальних підприємств про результати державного фінансового аудиту Здолбунівської ТГ за період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року.

• Також депутати заслухали та взяли до відома звіт в. о. директора Здолбунівського краєзнавчого музею за період роботи з 2021 року по травень 2023 року. Олександр Чижевський розповів про ті роботи, які встигли провести у закладі силами працівників та волонтерів. Попри те, що наш музей – зовсім молодий, він дуже активно розвивається та приваблює відвідувачів унікальністю, цікавою історією і креативністю. Від початку року у музеї відбувся 31 захід, втілено низку проєктів. Прикметно, що до музею постійно залучаються позабюджетні кошти. Лише протягом цього року у межах проєктів та програм до музею залучено близько 600 000 гривень.

Депутати підтримали й зміни до низки Цільових програм. У межах програми цільової Програми енергоефективності та енергозбереження  на 2023-2025 роки по 1 мільйону гривень спрямували на капітальний ремонт будівель Здолбунівських ліцеїв №1 та №6.

За цільовою Програмою розвитку дорожнього господарства на 2023 рік понад 23 мільйони гривень передбачено спрямувати на поточний ремонт доріг у громаді, а саме – на поточний ремонт вулиць Віли 2, 3, 5, 6, 8, 9 у Здолбунові, а також вул. Шевченка, Святослава Хороброго та Огієнка у с. Богдашів.

Також за Програмою  розвитку Здолбунівської міської територіальної громади та підтримки  комунальних підприємств на 2023 рік  передбачено спрямувати 1,197 млн гривень на реконструкцію сховища у Здолбунівському ліцеї №5.

Відповідні зміни внесено й до бюджету на 2023 рік.

Депутати також підтримали звернення до семи сусідніх громад, у якому просять відшкодувати витрати за січень-червень 2023 року на утримання дітей з цих ТГ, які відвідують заклади дошкільної та позашкільної освіти Здолбунівської міської територіальної громади. Серед дітей з інших громад, що здобувають освіту у закладах Здолбунівської громади, найбільше з сусідньої Здовбицької ТГ –  175.

Значна частина питань порядку денного стосувалася сфери землекористування. Також депутати погодили надання матеріальної допомоги жителям громади та визначилися з низки інших актуальних для громади питань.

Спільне засідання депутатських комісії Здолбунівської міської ради VIII скликання

Чергова сорок шоста сесія Здолбунівської міської ради VІІІ скликання

Саме цими днями виповнюється 79 років відтоді, як у гурбинських лісах відгримів найбільший бій в історії Української повстанської армії.

Власне, історія бою, що відбувся з 21 по 25 квітня 1944 року біля урочища Гурби, добре відома усім, хто кожен рік відвідує цю місцину. Бій був важким і трагічним. Але він назавжди залишився символом стійкості, відваги та тієї беззастережної любові до України, яка й нині дає наснагу до боротьби нащадкам повстанців.

Світлу пам’ять героїв вшанували Здолбунівський міський голова Владислав Сухляк та його заступник Юрій Сосюк, поклавши квіти до Пантеону Героїв.

– Зараз ми особливо гостро розуміємо те, якій дикій орді протистояли повстанці, і за що саме вони боролися. Саме вони, бійці УПА, разом з попередніми поколіннями борців за Україну заклали той міцний стрижень, який зараз дає змогу нашій нації міцно стояти супроти окупанта, – зазначив Владислав Сухляк.