Зокрема, у структурі звернень:

• 1065 — з питань соціального захисту населення;
• 298 — з питань житлово-комунального господарства та благоустрою;
• 171 — щодо земельних відносин;
• 40 — з житлових питань;
• 33 — з питань екології та природних ресурсів;
• 29 — з питань будівництва;
• 22 — з питань забезпечення дотримання законності;
• 3 — з питань транспорту і зв’язку;
• 185 — з інших питань.

Надання адміністративних і соціальних послуг

Важливу роль у роботі з громадянами відіграє Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської міської ради. У 2025 році до ЦНАПу звернулося 18 033 особи для отримання різних видів послуг. Для забезпечення доступності адміністративних послуг працівники ЦНАП здійснили 56 виїздів для обслуговування маломобільних громадян за місцем їх перебування.

Фахівці відділу соціальних гарантій Здолбунівської міської ради упродовж року розглянули 1280 заяв від жителів громади.

Для забезпечення соціальними послугами осіб і сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, прийнято 159 заяв, за якими надано 192 соціальні послуги.

На засіданнях комісії щодо надання матеріальної допомоги жителям громади у 2025 році розглянуто 633 заяви.

Матеріальна підтримка жителів громади та військовослужбовців

Відповідно до Програми соціального захисту населення Здолбунівської міської територіальної громади та надання пільг окремим категоріям громадян на 2025 рік, одноразову матеріальну допомогу отримали 549 жителів громади на загальну суму 2,66 млн грн.

Зокрема:

• 121 заява від військовослужбовців на лікування — на суму 775 тис. грн;
• 157 заяв на надання допомоги військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань — на суму 785 тис. грн;
• 28 заяв на допомогу для встановлення надгробків загиблим (померлим) військовослужбовцям — на загальну суму 560 тис. грн.

Крім того, в межах Програми соціальної підтримки Захисників і Захисниць у 2025 році виплачено одноразову грошову матеріальну допомогу 113 дітям загиблих (померлих), зниклих безвісти та військовослужбовців, які перебувають у полоні, на загальну суму 339 тис. грн.

Робота старостинських округів і особисті прийоми

Для оформлення різних видів допомог за основним місцем проживання громадяни зверталися до посадових осіб:

• П’ятигірського старостинського округу -370 громадян;
• Копитківського старостинського округу – 200 громадян.

Особистий прийом громадян залишається важливою формою комунікації між владою та громадою.

У 2025 році:

• на особистому прийомі у міського голови Владислава Сухляка побувало 54 особи;
• у секретаря міської ради Олега Бабія — 32 особи;
• у керуючої справами виконкому Валентини Капітули — 28 осіб.

Старости старостинських округів також активно працювали з жителями:

• у старости П’ятигірського округу Петра Нестерчука на прийомі побувало 140 громадян;
• у старости Копитківського округу Петра Ворона — 213 громадян.

Щомісяця у громаді проводиться й онлайн-прийом громадян, який здійснює міський голова за участі керівників структурних підрозділів та комунальних підприємств. У 2025 році відбулося 10 таких онлайн-прийомів.

Крім того, посадові особи Здолбунівської міської ради провели 10 виїзних прийомів громадян у Копитківському та П’ятигірському старостинських округах.

Упродовж 2024 року 1940 звернень від громадян надійшло до відділу організаційної роботи та документообігу апарату Здолбунівської міської ради.  Серед них –  57 колективних звернень. Про це начальник відділу Володимир Дацюк проінформував членів виконавчого комітету Здолбунівської міської ради на його січневому засіданні.

Аналізуючи їхню тематику, бачимо, що найбільша кількість звернень стосувалися питань соціального захисту:

• 1158 – з питань соціального захисту населення;
• 241 – з питань житлово-комунального господарства та благоустрою;
• 163 – із земельних відносин;
• 56 – з питань будівництва;
• 48 – з питань забезпечення дотримання законності;
• 34 – з питань екології та природних ресурсів;
• 33 – із житлових питань;
• 2 – з питань транспорту і зв’язку;
• 205 – з інших питань.

 З 1940 звернень, що надійшли, 1925 було вирішено позитивно, на 15 звернень надали роз’яснення.

Через Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської міської ради для отримання різних видів допомог звернулося 21236 громадян:

• до адміністраторів та реєстраторів відділу надання адміністративних послуг – 18292;
• до відділу соціальних гарантій Здолбунівської міської ради – 2396;
• до старости Копитківського старостинського округу – 122;
• до старости П’ятигірського старостинського округу – 56;
• до ПФУ – 370.

До окремих структурних підрозділів Здолбунівської міської ради, які мають статус юридичної особи, звернулося:

• 120 осіб – до служби у справах дітей;
•  45 осіб – до відділу містобудування, архітектури та цивільного захисту населення;
• 32 особи – до управління з гуманітарних питань;
• 1 особа – до фінансового управління  Здолбунівської міської ради.

У 2024 році керівництво Здолбунівської міської ради, а також старости Копитківського та П’ятигірського старостинського округу Здолбунівської міської ради  проводили особистий прийом громадян, зокрема й виїзні прийоми.

Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Умовно, мешканці населеного пункту створенням таких органів можуть прямо впливати на рішення ради та проводити моніторинг щодо їх виконання. Це фактично інструмент прямої демократії.

Завдання, які вирішують ОСН

• створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції та законів України;
• задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів через сприяння в наданні їм відповідних послуг;
• участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Хто має право обирати і бути обраним до органу самоорганізації населення?

Обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній території, а порядок виборів визначається Законом. При цьому передбачаються такі обмеження виборчого права при виборах органів самоорганізації населення (виборчі цензи):

ценз осілості — вимога проживати на відповідній території на законних підставах;

віковий ценз — вимога щодо необхідності досягнення жителем 18 років;

ценз дієздатності — у виборах органу самоорганізації населення не беруть участь жителі, яких визнано судом недієздатними.

Зазначені обмеження є необхідними, оскільки забезпечують свідоме волевиявлення жителів при виборах органу самоорганізації населення.

Забороняються будь-які обмеження права жителів, які проживають на відповідній території, на участь у відповідному органі самоорганізації населення залежно від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мовних або інших ознак.

Об’єднання в ОСН має подвійну перевагу: його діяльність може підсилювати роботу депутатів округу, а може бути спротивом, якщо депутат зловживає своїми повноваженнями і витрачає бюджетні ресурси на власні потреби. Округ, за яким закріплений депутат, є зазвичай більшим, ніж вулиця, будинок чи квартал. Тому часто депутату може не вистачати ресурсу і часу, щоб лобіювати певне рішення на користь громади або навіть дослідити проблему глибше. Відповідно, у цьому випадку ефективним буде квартальний чи вуличний комітети, які, по суті, виконують роль депутатів, пропонуючи рішення проблем. Єдине, звісно, ініціатори з органів самоорганізації населення не можуть голосувати в раді за ці рішення.

Створення ОСН може бути особливо ефективним у процесі відновлення територій, адже їхня діяльність стосується різних сфер.

Враховуючи те, що ОСН разом з депутатами представляють жителів вулиці, будинку, кварталу тощо, їхня ініціатива може мінімізувати ризики зловживань та корупції.

Ще однією перевагою функціонування такого органу у процесі відновлення територій є можливість залучення фінансування, оскільки ОСН фінансуються не тільки коштами місцевого бюджету, але й добровільними внесками осіб та іншими надходженнями, які не заборонені законодавством.

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Молодіжна рада — це інструмент молодіжного голосу та врахування думки представників молоді громади, який дає можливість почути молодих людей щодо їхніх потреб та врахування їх під час формування місцевої політики.

Що громаді дає наявність такого КДО, як Молодіжна рада?

–    освітній майданчик для молоді громади;

–    оцінка реальної ситуації в молодіжному секторі, прямий діалог з представниками цільової аудиторії щодо розробки та формування місцевої молодіжної політики;

–    можливість отримати нові цікаві та свіжі ідеї, йти в ногу із сучасними трендами в молодіжному середовищі;

–    бути ознайомленими з реальними потребами цільової аудиторії;

–    формування потенційного кадрового резерву з представників активної молоді;

–    виховання свідомої та активної молоді;

–    можливість промоції громади за рахунок активності молоді в різноманітних соціальних мережах;

–    заохочення залишатися молоді в громаді.

Що молоді дає участь у такому КДО, як Молодіжна рада?

–    можливість впливати на формування місцевої політики;

–    освітній майданчик, можливість отримати нові знання;

–    знайомства з цікавими людьми (як представниками ОМС, так і з іншими представниками молоді);

–    соціальний ліфт;

–    розвиток лідерських навичок, досвід публічних виступів, вміння працювати в команді та на спільний результат, навички документознавства, можливість реалізовувати власні ініціативи та проєкти.

Ніколи про таке не чув, мабуть, їх не дуже багато в Україні

Насправді Молодіжних рад сформовано доволі багато.

Відповідно до опублікованого дослідження Міністерства молоді та спорту України, станом на грудень 2023 року, відповідно до типових положень про молодіжні ради, в Україні налічується 410 молодіжних рад, з яких 19 — регіонального рівня та 391 — місцевого рівня.

Молодь — діє! Долучайся до роботи Молодіжної ради.

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

1. Формування ініціативної групи.

Ініціативна група — це саме ті люди, які проявили бажання створити КДО в громаді — Молодіжну раду.

Ініціативна група може складатися з молоді, яка виявила бажання взяти участь у створенні КДО, представників різних організацій, які підтримують ідею створення такого органу, активних мешканців громади.

До складу ініціативної групи може входити будь-хто зацікавлений у створенні Молодіжної ради. Не повинно бути обмежень (дискримінації) за віком, статтю, станом здоров’я чи певними іншими соціальними показниками.

Ініціативна група на цьому етапі може звернутися до ОМС із пропозицією / ініціативою щодо створення КДО та надалі здійснювати спільну роботу щодо напрацювання необхідних документів.

Ініціативна група зазвичай займається підготовкою до заснування Молодіжної ради, залучає до цього процесу інших молодих людей та проводить збори, на яких обговорюються питання, що стосуються створення Молодіжної ради.

Рекомендуємо розробити положення про ініціативну групу або регламент — документ, в якому зазначено, як працює ініціативна група, хто туди входить, які питання обговорюються та як приймаються рішення.

Зазвичай ініціативна група діє до першого засідання молодіжної ради в громаді.

2. Головною формою роботи ініціативної групи є засідання (або збори).

Основна мета на цьому етапі — це розробка документів для супроводу і створення КДО — рішення про створення Молодіжної ради в громаді та напрацювання Положення про Молодіжну раду (цей документ буде регламентувати діяльність КДО).

Рішення про створення Молодіжної ради в громаді є дуже важливим документом, який дає офіційний початок створенню консультативно-дорадчого органу в громаді й засвідчує те, що цей орган працює.

3. Винесення підготовлених документів (рішення про створення КДО та Положення про КДО) на сесію (для затвердження).

4. Після того як сесія прийняла рішення про створення Молодіжної ради в громаді, необхідно розпочати роботу із набору кандидатів у члени новоствореного КДО.

5. Провести установчі збори.

6. Вітаємо вас! КДО створено.

Зазначений алгоритм можна використовувати і для створення інших КДО в громаді.

Створити КДО – просто!

Ініціюйте створення КДО в громаді для розбудови довіри між владою та громадою.

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Перевірити інформацію на офіційних ресурсах ОМС / громади (офіційний сайт, офіційні групи в соціальних мережах), а також на інформаційний стендах ОМС.

На що звернути увагу, щоб пришвидшити пошук:

1. Окремі сайти можуть містити окремі вкладки (підвкладки) в своїй структурі, мати рубрику/категорію щодо цього питання.

А отже шукаємо вкладки «громадськості», «участь громадськості», «співпраця з мешканцями», «для мешканців громади», «консультативно-дорадчі органи», «КДО» тощо.

Як правило, інформація, що нас цікавить, є в таких вкладках.

2. Також можемо використати пошук за «ключовими словами», на офіційному сайті використовуємо інструмент «пошук» в якому вводимо вищезазначені словосполучення, також пробуємо варіанти назв найпоширеніших КДО (Молодіжна рада, Громадська рада, Рада ВПО).
3. Інколи інформацію про створення КДО можемо знайти у блоці «документи», «прийняті ріщення», «для ознайомлення».
4. Звернутися з питанням на особистому прийомі у представника ОМС, через форму «питання / відповіді» на офіційному сайті ОМС.
5. Звернутися до ОМС зі зверненням або із запитом щодо доступу до публічної інформації щодо факту наявності існуючого (існуючих) КДО в громаді.

ЗВЕРТАЄМО ВАШУ УВАГУ: доволі часто в громаді утворено кілька КДО, тому доцільно у зверненні/запиті ставити питання щодо надання інформації стосовно всіх КДО, які утворені в громаді.

РЕКОМЕНДАЦІЯ: Рекомендуємо обрати третій спосіб, тому що дуже часто на офіційних сайтах відсутня повна та достатня інформація.

Обираючи між такими інструментами як особисте звернення та запит на доступ до публічної інформації (інформаційний запит) рекомендуємо обрати останній та звертатися до представників органів влади у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», оскільки в цьому випадку загальний строк для надання відповіді на ваш запит представником ОМС складатиме 5 робочих днів з дати отримання, а у випадку просто звернення загальний строк надання відповіді становить 30 днів.

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Це відео було створено Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стало можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цього відео не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Правовою основою утворення та діяльності таких органів є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти.

Статус консультативно-дорадчого органу, повноваження, основні напрями і форми діяльності визначаються положенням про конкретний орган, яке прийнято ОМС громади.

КДО може мати різні назви (залежно від сфери, складу, функцій). Наприклад, Громадська рада, Молодіжна рада, Рада ВПО, Поважна рада, Рада учасників АТО/ООС тощо).

Консультативно-дорадчі органи є дієвим інструментом врахування голосу та побудови демократії. Участь мешканців у КДО є обов’язковим елементом розвитку громад. Цей важливий аспект взаємодії відкриває двері до ефективного прийняття рішень та сприяє активному залученню громадськості у формуванні стратегій та програм для місцевого розвитку.

Участь у консультативно-дорадчих органах дозволяє мешканцям висловлювати свої думки та робити важливий внесок у процеси прийняття рішень, сприяючи вбудованій демократії.

Ця співпраця формує систему, де громада взаємодіє із владою та іншими зацікавленими сторонами, зміцнюючи взаєморозуміння. Такий підхід є ключовим для успішного вирішення різноманітних проблем та викликів, що стоять перед громадою, а також забезпечує врахування думки представників різних суспільних верств населення.

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

1. Фізичні особи.

Варто зазначити, що до прийняття участі у процесі прийняття рішень у громаді можуть бути залучені як постійні мешканці громади, так і тимчасові (внутрішньо переміщені особи).

Щодо ВПО варто зазначити, що створення в громадах консультативних та консультативно-дорадчих органів (КДО) з питань ВПО та з метою залучення ВПО до процесу прийняття рішень місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування прямо передбачено Стратегією державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 року № 312-р.

Отже, долучатися до процесів прийняття рішень у громаді може:

– молодь;

– люди середнього віку (зокрема ВПО, особи з інвалідністю, маломобільні групи населення, представники національних меншин тощо);

– люди старшого віку / люди третього віку (зокрема ВПО, особи з інвалідністю, маломобільні групи населення, представники національних меншин тощо).

3. Ініціативні групи / об’єднання громадян без статусу юридичної особи.
4. Юридичні особи (громадські об’єднання, органи самоорганізації населення, які набули статусу юридичної особи, профспілки тощо).

Будь-яка дискримінація щодо допуску до процесів прийняття рішень зазначених суб’єктів є незаконною.

Маєш право! Будь видимим, будь почутим — долучайся!

Основні форми громадської участі в місцевому самоврядуванні:

– дорадчі / консультативно-дорадчі органи (КДО);

– громадські слухання;

– громадські обговорення;

– звернення громадян;

– громадські ініціативи;

– громадська експертиза;

– місцевий референдум;

– консультації з громадськістю;

– органи самоорганізації населення;

– збори громадян за місцем проживання;

– участь в управлінні місцевим бюджетом;

– доручення депутату;

– відкликання депутата;

– дострокове припинення повноважень голови громади;

– створення петицій.

Форми участі передбачають залучення громадян до процесу управління громадою, а головне — вони закріплюються законодавчо, механізми та процедури їх реалізації чітко визначені, а результати мають правові наслідки. У разі ефективної взаємодії громадськості з місцевою владою результати закріплюються в офіційних рішеннях місцевих рад та інших документах і реалізуються на практиці. А якщо влада перешкоджає громадськості реалізувати права на участь у місцевому управлінні у визначених формах, має передбачатися відповідальність представників влади.

Зазначені форми громадської участі можуть реалізовуватися в різних сферах управлінської діяльності місцевої влади: від розробки та реалізації місцевих стратегій розвитку та цільових програм до управління місцевим бюджетом, соціальною політикою, в галузях житлово-комунального господарства, освіти, медицини, природоохоронної діяльності тощо.

Будь видимим, будь почутим — долучайся до формування місцевої політики!

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду СШ

Національна стратегія розвитку громадянського суспільства на 2021-2026 роки (далі — Стратегія) спрямована на визначення комплексу взаємопов’язаних стратегічних завдань діяльності держави у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства до 2026 року.

В основі діяльності держави у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства є повага до його автономії. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, уникаючи втручання у формування та діяльність інститутів громадянського суспільства, повинні створювати сприятливі умови для розвитку громадських ініціатив, використовувати прозорі механізми підтримки діяльності інститутів громадянського суспільства та впроваджувати інструменти громадської участі у прийнятті та реалізації владних рішень.

Діяльність держави в зазначеній сфері має ґрунтуватися на підході «жодних рішень для громадянського суспільства без громадянського суспільства» та співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства на всіх етапах: проведення аналізу стану реалізації державної політики у відповідній сфері та визначення тенденцій, виокремлення проблем, вироблення варіантів їх розв’язання, розроблення проєктів рішень, їх імплементації та моніторингу реалізації, оцінювання результативності.

В основу Стратегії покладено бачення ролі та значення громадянського суспільства та принципів його взаємодії з державою, що ґрунтується на міжнародних нормах та стандартах, закріплених, зокрема, у таких документах, як:

• Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію № 87 1948 року;
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;
• Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції;
• Конвенція про права осіб з інвалідністю;
• Рекомендація CM/REC(2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи щодо правового статусу неурядових організацій в Європі 2007 року;
• Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів 2009 року;
• Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень, ухвалений Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи 2009 року (переглянутий 2019 року);
• Резолюції Ради Генеральної Асамблеї ООН з прав людини A/HRC/RES/24/21 «Простір громадянського суспільства: створення та підтримка в законодавстві та на практиці безпечного й сприятливого середовища» 2013 року, A/HRC/RES/27/31 «Простір громадянського суспільства» 2014 року та настанова ООН «Захист та підтримка громадського простору» 2020 року;
• Спільні рекомендації Венеціанської комісії та Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ з питань свободи об’єднань 2014 року;
• Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/70/1 «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» 2015 року;
• Рекомендації щодо сприяння більш ефективній участі об’єднань громадян у процесах прийняття державних рішень від учасників Форуму громадянського суспільства для презентації на додатковій нараді ОБСЄ з питань людського виміру 2015 року;
• Керівні принципи щодо громадської участі у процесі прийняття політичних рішень, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 2017 року;
• Рекомендація CM/Rec(2018)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо необхідності посилення захисту і сприяння простору для громадянського суспільства в Європі 2018 року;
• Рекомендація CM/Rec(2018)4 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо участі громадян у місцевому публічному житті 2018 року.

Також Стратегія спрямована на забезпечення виконання зобов’язань щодо взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, визначених в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Правові засади державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства закладені в Конституції України, законах України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про місцеве самоврядування в Україні», а також законах України, що визначають правовий статус та засади діяльності інститутів громадянського суспільства, а саме в законах України «Про громадські об’єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про органи самоорганізації населення» та інших.

Окремі завдання, пов’язані з розвитком громадянського суспільства, відображені, зокрема, в Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України 24 березня 2021 року № 119, Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 року № 695, Концепції розвитку громадянської освіти в Україні, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року № 710-р.

Національна стратегія розвитку громадянського суспільства на 2021-2026 роки (далі — Стратегія) спрямована на визначення комплексу взаємопов’язаних стратегічних завдань діяльності держави у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства до 2026 року.

Метою реалізації Стратегії є створення сприятливих умов для розвитку громадської ініціативи та самоорганізації, формування та діяльності інститутів громадянського суспільства, налагодження взаємодії між громадянами, згаданими інститутами та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, зокрема для реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних інтересів, забезпечення громадської участі у прийнятті та реалізації владних рішень.

Стратегія базується на таких 6 принципах:

самоврядності громадянського суспільства — органи державної влади, органи місцевого самоврядування поважають право громадян на самоорганізацію, утворення та участь у діяльності інститутів громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства вільні у визначенні своїх цілей, прийнятті рішень, провадженні діяльності, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей;

рівності можливостей — органи державної влади, органи місцевого самоврядування створюють рівні можливості для реалізації громадянських прав незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

участі та інклюзивності — рішення, що стосуються питань реалізації Стратегії, приймаються відповідними органами за результатами вивчення інтересів та потреб громадян, територіальних громад, інститутів громадянського суспільства, зокрема через проведення публічних консультацій. При цьому створюються умови для рівноправної громадської участі, вживаються заходи для подолання перешкод для представлення інтересів тієї чи іншої суспільної групи;

партнерства — органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інститути громадянського суспільства та бізнес використовують можливості співпраці для реалізації Стратегії, досягнення позитивних змін у суспільстві та створення публічного блага;

прозорості та підзвітності — інформація про реалізацію Стратегії є відкритою для громадськості та оприлюднюється на офіційних вебсайтах органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Відповідна інформація дає можливість громадянам, інститутам громадянського суспільства, міжнародним організаціям, науковим установам, експертам брати участь у моніторингу та оцінці результатів реалізації Стратегії, надавати пропозиції щодо удосконалення відповідної роботи;

взаємної відповідальності всіх суб’єктів реалізації Стратегії — органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства, що долучаються до реалізації Стратегії, у межах своїх повноважень, можливостей та ресурсів докладають необхідних зусиль для ефективного виконання завдань Стратегії.

У документі визначено 4 основних стратегічні напрямки, а саме:

1. Забезпечення ефективних процедур громадської участі у формуванні та реалізації державної політики на національному та регіональному рівнях, вирішенні питань місцевого значення.
2. Створення сприятливих умов для формування та інституційного розвитку інститутів громадянського суспільства.
3. Стимулювання участі інститутів громадянського суспільства в соціально-економічному розвитку України.
4. Створення сприятливих умов для міжсекторальної співпраці.

Втілення Стратегії сприятиме посиленню громадського сектору в Україні. Ознайомитися з документом можна за посиланням.

Ця публікація була створена Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» у рамках проєкту «Дослідження участі громадськості у процесах прийняття владних рішень у партнерських громадах Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.