П’ятниця, 29 Грудня, 2023

ІСТОРИЧНА   ДОВІДКА

/З брошури 2017 року “Здолбунівщина Туристична”/

/У зв’язку із новими межами Здолбунівської територіальної громади, довідка актуальна частково, потребує коригування/

Здолбунівщина – унікальний край, відомий своєю природною та культурною  самобутністю, де поєднується краса волинських пейзажів з героїчною історією. Здолбунівський район розташований у південній частині Рівненської області. На півночі територія межує з Рівненським районом, на північному сході – з Гощанським, на сході – з Острозьким, на заході – з Дубенським районами, на півдні – з Тернопільською областю.

Заселення цієї території  почалося в періоди пізнього неоліту та ранньої бронзи (ІІІ-ІІ ст. до н.е.). Загалом на території району нараховується 73 пам’ятки археології – давньоруські городища, кургани, поселення трипільської культури та шнурової кераміки.

Територія Здолбунівщини, що знаходиться у південній частині, на межі Волинського лесового плато, Малого Полісся та Кременецьких гір, належить до Національного природного парку “Дермансько-Острозький”. Різноманітність рельєфу, багатство флори і фауни роблять цей край неповторним. Тут є всі умови для розвитку зеленого туризму. Найбільшу наукову та лісівничу цінність мають старі дубово-грабові ліси, особливо в урочищах Мостівське, Гурби, Турова Могила. Із флори заповідника 47 видів рослин внесено до Червоної книги.

Здолбунівський район має розвинену промисловість та сільське господарство, які відіграють значну роль у структурі господарського комплексу Рівненської області. Основною складовою промисловості є вузол Львівської залізниці та цементний завод філії «Волинь-Цемент» ПАТ «Дікергофф цемент Україна».

Уперше назва поселення Долбунів згадується в акті 1497 року, за яким Великий князь Литовський Олександр дарує князеві Костянтину Острозькому разом з іншими поселеннями і село Долбунів. Назва може походити, як припускають вчені, від слова «довбати» (місцеві жителі в крейдяних копальнях довбали крейду), або бути пов’язаною зі старослов’янським племенем дулібів.  Назва «Здолбунів» існує з 1629 року.

Починаючи з X ст., із часу утворення Київської держави, землі сучасної Здолбунівщини входять до її складу, а з 1199 року – до Галицько-Волинського князівства. З 1569 року, після Люблінської унії, Здолбунів належить Польщі.

У 1793-1795 роках Правобережна Україна відійшла до Росії. Із скасуванням кріпацтва у 1861 році посилюється економічний розвиток Здолбунова. Поштовхом  стало будівництво у 1873 році залізниці Київ-Брест Литовський. У 1884 році завдяки братам-чехам Єлінекам було побудовано цементний завод. Центр міста формується біля паровозного депо і вокзалу. У місті працювали приватні паркетна фабрика, ливарно-механічний завод, два млини, крамниці, трактири, маленькі майстерні. У 1910 році в місті закладено церкву Святої Катерини та Вище навчальне залізничне училище. Кількість населення у 1908-1911 роках досягла майже 10 тис. осіб.

Під час Першої світової війни та подій Української революції 1917 – 1921 років  Здолбунів «відвідали» кіннота Будьонного і Ворошилова та частини Армії Української Народної Республіки, штаб якої на чолі з Симоном Петлюрою у березні-травні 1919 року знаходився на залізничній станції.

З 1920 до 1939 року в місті було встановлено польську владу, і Здолбунів став повітовим центром Волинського воєводства. Під час Другої світової війни цей край був осередком діяльності Української Повстанської Армії. Тут формувалися її бойові підрозділи, базувалися старшинські школи, підпільні друкарні, штаби (Південь та Північ). 21-22 листопада 1943 року в селі Будераж відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи і Азії, що стало передумовою створення Антибільшовицького блоку народів (нині – Асамблея блоку народів Європи та Азії за свободу і незалежність із центром у м. Мюнхені).

Історично пам’ятними в національно-визвольній боротьбі українського народу є події в урочищі Гурби. У квітні 1944 року під час Другої світової війни в гурбенських лісах відбулася найбільша битва у збройному протистоянні УПА та військ Червоної армії і НКВС. Нині там споруджено меморіальний комплекс «Героям Гурбенської битви» та Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах.

Здолбунівщина славиться своїми пам’ятками культури та історії, однією з яких є славнозвісне Джерело Святого Миколая з джерелами-близнятами у кам’яному гроті. У ХІХ ст. тут побували українські письменники та поети Іван Нечуй-Левицький, Олена Пчілка, Тарас Шевченко, Леся Українка.

Королевою волинських сіл називають древній Дермань – село, яке відоме далеко за межами рідного краю. Ще на початку ХVІ ст. Дермань став одним із культурно-мистецьких центрів Волині. Саме з Свято-Троїцьким Дерманським монастирем (пам’яткою культури національного значення), його школою  і друкарнею пов’язана діяльність таких видатних осіб як Іван Федоров, Даміан Наливайко, Іов Княгиницький, Мелетій Смотрицький. Прославили Дермань у спогадах, віршах та романах його уродженці Борис Тен (Микола Хомичевський) та Улас Самчук.

Значну історичну та архітектурну цінність мають дерев’яні церкви ХVІІІ – ХІХ ст., що відносяться до волинської школи сакрального зодчества.

На території району є чотири музеї: Здолбунівський районний історико-краєзнавчий музей, музеї Уласа Самчука і Бориса Тена в Дерманській гімназії та музей «Історії Свято-Георгіївської церкви та села Кунин».

Запрошуємо всіх відвідати наш край, Здолбунівщину, адже це земля, на якій ревно шанують славних предків, дбайливо плекають культурну спадщину і творять майбутнє.

The district of Zdolbuniv is a unique land known for its nature and cultural originality, where the beauty of Volyn landscapes is combined  with its heroic history. It is situated in the southern part of Rivne Region. In the North it borders on Rivne District and in the North-East on Hoshcha District, in the East-on Ostrih District; Dubno District is in the West and in the South there is Ternopil Region.

The settlement of the territory started during the periods of late Neolith and early Bronze Age (III-II BC).  In total 73 archeology sights can be found on the territory of the region such as settlements of Ancient Rus and Trypillia, burial mounds and ceramic items.

The part of Zdolbuniv District, located in its southern part and touching Volyn forest plateau, Little Polissia and mountains of Kremenets, belong to Derman-Ostrih  National Natural Park. The diversity of the landscape, abundance of flora and fauna make the area  unique for the development of ecotourism. The most valuable forestries are in Mosty, Hurby and Turova Mohyla with their valuable forests of oak and hornbeam trees. 47 species of plants of the reserve are in the Red Book.

The District of Zdolbuniv has a developed industry and agriculture which play an important role in the structure of the economic complex of Rivne region. The main parts of it are the Lviv Railway  junction and the cement plant affiliating to ”Volyn-Tsement” of “Dikerhoff Cement Ukraine”.

The settlement was first mentioned as Dolbuniv in the Act of 1497 according to which  Great Prince of Lithuania Oleksandr presented some settlements including the village of Dolbuniv to Konstantyn, the Prince of Ostrih. The name Dolbuniv is thought to derive from the word ‘dovbaty’- “to peck” as the natives used to escavate chalk. Other historians believe it is connected with the ancient Slavic tribe of Duliby. The present name Zdolbuniv dates back to 1629.

Since the 10th century, the time of the formation of Kyiv State, the territory of the present Zdolbuniv District has been the part of it and after 1199 belonged to the Galicia-Volyn Principality. In 1569 as a result of the Lublin Unia (the Liublin Union), Zdolbuniv came under the rule of Rzeczpospolita (Polish–Lithuanian Commonwealth).

In the period of 1793 – 1795 the Right-Bank Ukraine became the part of Russia. With the abolishment of serfdom the economic development of Zdolbuniv started. The stimulus for it was the errection of a railway line Kyiv-Brest-Lithuanian. In1884 a cement plant was built by  Check brothers the Elineks. The center of the town was formed in the area around a locomotive depot and a railway station. There were also a private parquet, foundry-mechanical factories, two mills, some stores, pubs and small workshops operating in the town.

In 1910 St.Catherine Church and a Higher Educational School for railway workers were started. In 1908-1911 the population estimated about 10,000.

During the World War I  and in times of Ukrainian Revolution of 1917-1921 the inhabitants of the town witnessed  cavalries of Budionnyi and Voroshylov as well as the troops of Ukrainian People’s Republic’s Army. Headquarters of the last heading by Semen Petliura was located at the railway station.

From 1920 to 1939 Polish Rule was established in the town and Zdolbuniv became a county center of Volyn Province (Volyn Voievodstvo).

During the World War II the land became the center of the activity of the Ukrainian Insurgent Army with its combat units, training schools, printing houses, headquarters (South and North). On November 21-22, 1943, the first Conference of Enslaved peoples of Eastern Europe and Asia  took place in Buderazh. It became the precondition for the formation of the Anti-Bolshevik Bloc of Nations (present – Assembly of the Bloc of Nations of Europe and Asia for Freedom and Independence with its center in Munich).

Historically memorable for the Ukrainian national liberation struggle were the events which had happened in Hurby. In April 1944 during the World War II the biggest battle in the armed conflict between UIA and Red Army and NKVD troops happened in the forests of Hurby. To commemorate the event the Memorial Complex and The Holy Resurrection Monastery were erected in Hurby.

The District of Zdolbuniv can boast of its cultural and historical monuments which include a famous St.Nicholas Source with twin streams  in a stone  grotto. In the 19th century it was visited by Ukrainian writers and poets such as  Ivan Nechui – Levytskyi, Olena Pchilka, Taras Shevchenko, Lesia Ukrainka.

Ancient Derman is called the queen of Volyn’s villages and is known even outside the region. At the beginning of the 16th century Derman became one of the centers of culture and arts in Volyn region. The activities of such remarkable personalities as Ivan Fedorov, Damian Nalyvaiko, Iov Kniahynytskyi, Melentii Smotrytskyi  were closely connected with the Holy Trinity Monastery in Derman (which is the  cultural monument of national importance) with its school and printing house. Derman was glorified in the memoirs, poems, and novels of its natives such as Borys Ten (Mykola Khomychevskyi) and Ulas Samchuk.

Wooden churches of the 18th-19thcenturies, which are the examples of the Volyn school of  sacral architecture, are of great historic and architectural value.

Four museums are operating on the territory of the district. These are Zdolbuniv  Historical Museum, the museums of Ulas Samchuk and Borys Ten at Derman Gymnasium and the Museum of History of St.George Church and the Village of Kunyn.

Welcome to our native land, where glorious ancestors are honored, cultural heritage is carefully cherished and future is being created.

Фрагмент французької мапи. Близько 1810 року.