Про маленьке містечко Здолбунів світова спільнота дізналася на Нюрнберзькому судовому процесі над гітлерівськими злочинцями у 1946 році під час свідчень німецького інженера Германна Грабе ( інші варіанти написання прізвища: Граебе, Граббе). Германн Фрідріх Грабе народився 19 червня 1900 року неподалік Золінгена , що в Німеччині. Від 1938 до 1941 року він брав участь в якості інженера у будівництві так званої «Західної Стіни».
Влітку, після того, як німці напали на Радянський Союз, Ґраебе було направлено підприємством «Тодт» в Берліні до офісів «Рейч» Залізничної адміністрації, які вже знаходились у Львові. Перебуваючи тут від вересня 1941 року, Ґерманн Ґраебе спочатку засновує головне бюро «Тодта» в Здолбунові й вже звідси продовжує розгортати свої допоміжні офіси по цілій Волині Єврейська робоча сила, яку використовувала компанія «Йозефа Юнга» на Рівненщині, нараховувала близько 5000 чоловіків та жінок.
За свідченнями єврейського Центру «Яд Вашем» Ґерманн Ґраебе став свідком страшних злочинів, коли по п’яти тисячах роздягнених до нага беззахисних євреях стріляли розстрільні загони військ «СС». Ґерманн Ґраебе не міг змиритися з долею стороннього спостерігача й вживав заходів, аби врятувати хоч частину єврейського населення Волині від знищення німцями. Для цього він використовував свої впливові повноваження представника компанії «Йозефа Юнга». Маючи важелі впливу на здолбунівського гебітскомісара Ґеорга Маршалла, а також певні зв’язки у Рівному, Ґраебе відстоював більшу доцільність праці євреїв на «Третій Рейх», аніж їх розстріли. Він уклав величезну кількість контрактів на роботи, які не могли бути виконаними навіть тисячами євреїв, що працювали на компанію «Юнг». Але це забезпечило «мотив» для збереження їхніх життів у значно більшій кількості.
У липні 1942 року Ґраебе довідується від друзів з Вермахту про ліквідацію гетто в Рівному, де на його компанію працювало 112 євреїв зі Здолбунова, Мізоча, Острога. Отримавши спеціальні документи для «захисту» своїх підопічних, які, очевидно, підписав здолбунівський гебітскоміссар Маршалл, Герман поїхав до Рівного, де, тримаючи в руці пістолет, домігся випуску на волю 150 єврейських робітників. Це було до краю вчасно, адже поліція вже конвоювала єврейське населення до вагонів на залізницю для вивезення. Ґраебе пройшов тоді з Рівного до Здолбунова практично без пригод разом з 150 євреями.
Пізніше в Здолбунівському гетто німці почали такі ж приготування, що і в Рівному й знову він забезпечив двадцять п’ять своїх працівників фальшивими «арійськими» документами та практично на власнім авто вивозив їх до великого відділення фірми, яке ніби то існувало в Полтаві. Цей «філіал» «Йозефа Юнга» був фікцією, тобто – не існував взагалі. Ґраебе “заснував” його на власні гроші й утримував євреїв тут аж до наближення Червоної Армії. Серед врятованих в такий спосіб були: Тадеуш Стакан разом з дружиною та сином, Альбіна Вольф та її донька Люсія, Барбара Фауст, Кітті Гродецька та багато інших.
Трохи пізніше «неекономне» господарювання та «нетрадиційні методи» ведення справ фірми «Юнга» в Здолбунові викликали підозру керівництва компанії в Золінгені. Вони хотіли відкликати Ґраебе з України та віддати під суд за розтрату коштів компанії. З падінням німецьких позицій у Східній Польщі Ґерманн разом зі своєю єврейською «командою» переїхав до Варшави, а потім до Німеччини – в Рейнланд. У вересні 1944 року він дезертирував з близько як двадцятьма своїми працівниками до американців. Від лютого 1945 року і до осені 1946-го Ґерманн Ґраебе тісно співпрацював з американською стороною по підготовці матеріалів до міжнародного військового трибуналу над злочинцями ІІІ-го Рейху, які мали відношення до Волині. Він став єдиним німцем, що свідчив проти фашистських злочинців – німців на слуханнях Нюрнберзького процесу.
23 березня 1965 року єврейська організація «Яд Вашем» вирішила визнати Ґерманна Фрідріха Ґраебе людиною з надзвичайними заслугами й нагородила почесним дожиттєвим титулом “Праведник Народів Світу” та медаллю “Справедливий Серед Націй”.
У 2001 році по слідах Ґраебе до Здолбунова приїхала знімальна група з Франції, що відзняла документальний фільм, у якому про нього свідчило чимало уродженців Здолбунова.
Матеріали взято з книги Олега Тищенка і Юрія Кірєєва «Здолбунів на Волині. Історичний вернісаж» та журналу «Острога» № 2 ІІ квартал 2012
За інформацією Здолбунівської центральної бібліотеки
