Податок на доходи військовослужбовців став майже такою самою гострою темою програм і дискусій у ЗМІ та соціальних мережах, як і розмір їхнього грошового забезпечення. Щоправда, питання цього податку перевело напрям дискусії з Центру на громади, — ті начебто не допомагають чи недостатньо допомагають ЗСУ.
Треба віддати належне посадовцям, які мають реальні цифри й не беруть участі в публічних дискусіях. Адже ті, хто знає бюджетне законодавство й має конкретні цифри, обґрунтувати вилучення податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з місцевих бюджетів не зможуть.
Так, Мінфін видав роз’яснення від 15.06.2023 року №05130-14-5/16317, яким придбання допомоги для підрозділів Об’єднаних сил ЗСУ з місцевих бюджетів називає незаконним. Та й Державна аудиторська служба України дає негативні висновки щодо використання коштів громад на оборону. Хоча тільки зараз зареєстровано законопроєкти №9559-д та 9560-1, які мають легалізувати витрати муніципалітетів на оборону й дати можливість без кримінальної відповідальності допомагати військовим.
Чому допомогу громад силам оборони необхідно легалізувати й для чого в громади мають і надалі надходити 64% ПДФО, включаючи податок з грошового забезпечення військовослужбовців, обґрунтуємо цифрами і законом.
Асоціація міст України отримала докладні дані від 754 громад із 1470, — вибірка понад 50%, яка включає всі обласні центри, що перебувають зараз під контролем України.
При цьому міста, села і селища за цей період долучилися до наближення Перемоги України через допомогу Об’єднаним силам ЗСУ, безпосередньо виділивши тільки станом на зараз 28,7 млрд грн, у тому числі перерахували пряму фінансову допомогу в розмірі 14,8 млрд, купили обладнання і техніки на 7,04 млрд, вклали кошти сільських, селищних, міських бюджетів у купівлю військових ОВДП на 6,15 млрд, виділили на облаштування військових ліній захисту 0,71 млрд грн.
Це кошти, перераховані органами місцевого самоврядування без оновленого для цього законодавства, всупереч правоохоронцям, які за всіма випадками відкривають провадження за нецільове використання коштів.
Крім цього, через воєнні дії, для безпеки жителів, на створення й ремонт укриттів витрачено 8,99 млрд грн, на терміновий ремонт зруйнованих обстрілами інфраструктурних об’єктів — 10,76 млрд, на забезпечення проживання внутрішньо переміщених осіб — 3,83 млрд грн. Тож сумарно витрати з бюджетів громад, пов’язані з безпекою та обороною, становлять 52,28 млрд грн. І це лише прямі перерахування з місцевих бюджетів, без знайдених благодійних, спонсорських і донорських коштів на паливо, дрова, запчастини й дрони.
До речі, за даними Мінекономіки, органи місцевого самоврядування купили дронів тільки через Prozorro більш як на 1 млрд грн.
Отже, перший висновок
Муніципалітети навіть без законодавчого забезпечення, всупереч позиції контролерів і правоохоронців, уже перерахували на безпеку та оборону понад 45% від військового ПДФО, отриманого до місцевих бюджетів.
Усі ці видатки прозорі, із запитами військових та їхніми підтвердженнями. Вони під постійним контролем низки державних органів, їх може знайти кожен журналіст чи активний член громади. І вони проходять постійний контроль казначейства ще до проплати.
А де ж кошти іншої частини ПДФО, який зараховується до державного бюджету?
Як відомо, бюджети всіх громад, крім Києва, отримують 64% ПДФО і за кожну гривню звітують на всіх етапах.
Де 36% ПДФО громадян з усієї України, крім Києва? І де 60% ПДФО, сплаченого жителями Києва?
На жаль, навіть тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України не дають відповіді на ці запитання, бо державні кошти на оборону — то таємниця. І це правильно.
Другий висновок
Коли на оборону Україна може давати лише кошти з власних податків, а їх тільки 31 копійка з гривні, то спрямовувати ресурси необхідно через ті органи, де найбільші прозорість і звітність, а це органи місцевого самоврядування.
Є, щоправда, й витрати, яких муніципалітети окремо не обліковують, але здійснюють.
Це лікування поранених, особливо в прифронтових громадах, де спеціалізовані лікарні є тільки в обласних центрах і де цифр ніхто не надасть.
Це поточна допомога військовослужбовцям, які переїжджають чи розквартировані в громадах.
Це реабілітація ветеранів, їхня соціалізація й повернення до життя.
Це родини військових, які живуть душею на фронті, а фізично потребують садочка, школи, роботи, допомоги…
Для прикладу, постановою від 01.06.2023 року №547 уряд установив безкоштовне харчування 1 мільйона 640 тисяч дітей, постраждалих унаслідок воєнних дій, але звично не виділив на це 28,7 млрд грн, які будуть забезпечені з місцевих бюджетів протягом двох років.
Чи перестануть громади робити все це без військового ПДФО? Звичайно, ні!
Чи робитиме це держава, забравши від людей їхній податок? На жаль, ні.
Тому третій висновок
ПДФО це не цільовий внесок, це податок з фізичної особи на забезпечення необхідних їй послуг від влади.
Військовослужбовці, правоохоронці, захисники від надзвичайних ситуацій захищають нас своїми життями, але не перестають бути людьми.
Усі люди, навіть найсильніші, мають бути впевнені, що їхні родини захищені та отримують необхідні послуги й допомогу. ПДФО з утримання військовослужбовців має забезпечувати належні умови життя їхнім рідним, батькам і дітям. Тил військовим повинні забезпечити влада, місцеве самоврядування.
І муніципалітети роблять усе, аби жителі отримували всі необхідні послуги. Навіть якщо це зобов’язання держави й вона їх не фінансує.
За 2022–2023 роки на забезпечення делегованих повноважень органи місцевого самоврядування 754 громад, без компенсації з державного бюджету, витратили 27,2 млрд грн, у тому числі на оплату праці медичних працівників — 5,23 млрд, на погашення дефіциту освітньої субвенції — 4,51 млрд, на пільгові перевезення — 9,59 млрд, на утримання ПТУ — 7,87 млрд грн.
Окремо органи місцевого самоврядування витратили 62,4 млрд грн власних ресурсів на підтримку підприємств критичної інфраструктури та стримування тарифів на тепло і воду для громадян. Якби не військовий ПДФО, зими могли не пройти, адже громади профінансували збереження підприємств тепло- і водопостачання та готують їх зараз до нового опалювального сезону.
Висновок четвертий
Держава не виконує перед громадянами своїх зобов’язань, визначених законами. Це робить місцеве самоврядування з коштів, які надходять з податків. Вилучення коштів із бюджетів громад не передбачає з боку держави визначення якихось джерел для фінансування передбачених законом витрат, отже, призведе до колапсу життєво необхідних систем надання послуг жителям усіх територій.
Ба більше, держава законом №3050-ІХ від 11.04.2023 року вилучила за минулий 2022 рік у деокупованих і розташованих у зоні бойових дій громад кошти в розмірі 13,26 млрд грн.
Прямі витрати на безпеку та оборону, витрати через воєнну агресію, оплачені з місцевих бюджетів делеговані повноваження та стримування тарифів, а також залишки коштів на рахунках 754 громад станом на 31.12.2022 року становлять разом уже сьогодні 207,66 млрд грн. Хоча військового ПДФО за два роки заплановано 116,72 млрд грн.
Залишки на рахунках громад станом на 31.12.2022 року становили 65,78 млрд грн. Це кошти, які були отримані від податків (у тому числі й від військового ПДФО), але яких не використали через відсутність можливості спрямовувати кошти на оборону (чекаємо прийняття законопроєктів №9559-д та 9560-1) і через обмеження у використанні коштів, запроваджені постановою КМУ №590 з 24 лютого 2022 року. Жодна платіжка від місцевого самоврядування з початку повномасштабного вторгнення не пройшла без попереднього контролю Держказначейства!
Кошти були, через невикористання залишились у держави, покрили дефіцит державного рахунку, «згоріли».
Саме так може «згоріти», «згорнутися», «схлопнутися» і військовий ПДФО, якщо буде вилучений із місцевих бюджетів.
Адже податок цей фактично сплачують не військовослужбовці, а державний бюджет відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
Якби військовий ПДФО не надходив до бюджетів громад у 2022–2023 роках, ніхто не знав би про використання цих коштів, як не знає ніхто про решту ПДФО з утримання військовослужбовців. А це 116,72 млрд грн, які в повному обсязі спрямовані муніципалітетами на допомогу силам безпеки та оборони і на забезпечення послугами родин військовослужбовців.
Висновок п’ятий
Вилучення військового ПДФО ослабить громади, позбавить їх можливості допомагати силам оборони та надавати якісні послуги жителям, але жодних плюсів для Об’єднаних сил Збройних сил України не створить, бо кошти розчиняться в держбюджеті, як і 36% (60% з Києва) нинішнього ПДФО, яким розпоряджається Мінфін.
Коли Мінфін пише, що військовий ПДФО збільшилося після 24 лютого 2022-го, то не зазначає, що з того дня кількість воїнів зросла на 700 тисяч за рахунок цивільних. Усі, хто зараз сплачує військовий ПДФО, до мобілізації сплачували в громади ПДФО із зарплат учителів, продавців, робітників, службовців, податок на нерухомість, єдиний податок від підприємницької діяльності. Сьогодні цих податків немає, але є люди. Людей в Україні, на жаль, більше не стало, вони тимчасово змінили спеціальність, узявши до рук зброю для захисту України. І вони повернуться після нашої Перемоги з війни в громади, які сьогодні допомагають своїм захисникам усім, чим можуть, і абсолютно відкрито.
Перш ніж робити загальний висновок, подивимося збитки 754 громад від дій агресора у розмірі 815,61 млрд грн і допомогу, отриману муніципалітетами з державного бюджету, у сумі 6,83 млрд грн для відбудови цих об’єктів.
Чи достатньо в держави коштів? Ні.
Чи стане їх більше, якщо заберуть військовий ПДФО у місцевого самоврядування? Ні.
Потрібно допомагати тим, хто працює, хто фінансує оборону й захист із першого дня війни, у кого 64% ПДФО використовуються прозоро, — робити все, щоб коштів для сил безпеки та оборони і місцевого самоврядування ставало більше.
